Юля Пшенична: Мої німецькі тижні | Частина 3
«Потрібно бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатись на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти хоча б удвічі швидше!» (Л.Керрол «Аліса в в країні чудес»).
Саме ця цитата дуже точно описує наше життя в Німеччині.
Так, окрім щоденної біганини з документами, пошуком квартири та меблів, хворобами дітей, переїздом я, як і всі мами стикнулася з тим, що наші діти можуть і мають ходити до школи. О щастя! І, що робити, щоб дитина пішла у школу?
Етапи нашого шляху до навчання виглядали так:
- знайти школу (дві школи: бо маю доньку-підлітка 16 років з фізико математичною освітою та першокласницю, яка майже нічого не вміє (бо більшість часу в Україні навчалася онлайн (коли була змога)
- Отримати довідку від лікаря про те, що дитина здорова та може відвідувати школу (і зробити щеплення від кору, яке в Німеччині є обов’язковим)
- Потрапити у школу (бо вільні місця закінчуються, щойно розпочався набір(мова йде про інтеграційні українські класи в німецьких школах)
10 клас. Моя старша донька у Києві навчалася у фізико-математичному ліцеї, тому я намагалась, щоб тут, у Галле, вона продовжила здобувати таку ж спеціальну освіту. На щастя, нас прийняли до фізико-математичної гімназії (до кінця навчального року, як Gastschulerin/іноземний/гостьовий учень). Тут навчання – англійською, тому донька, на щастя може все розуміти, плюс, тут є уроки німецької мови для українських школярів. Ми (як і всі українські діти, які опинилися тут, в Німеччині) поєднували онлайн навчання та складали іспити в українському ліцеї. Паралельно з цим, старша навчалася у німецькій гімназії.
1 клас. Ніколи не думала, що з першим класом буде важче, ніж з 10-м.
Через те, що Марго (7 років) не знає німецької, я віддала її в україномовний клас в німецькій школі. До першої (з україномовними класами в Галле) школи, ми запізнилися (місць вже не було), тому закидувала онлайн листами цю школу, нагадуючи про нас, поки адміністрація не відписалась, та не повідомила, що в школі скоро з’явиться такий україномовний клас (завжди потрібно нагадувати про себе, не чекаючи, що про вам хтось щось винен). Взявши папку з усіма документами ми поспішили на зустріч, на якій відбулось зарахування. На щастя, ми розпочали навчання. Але, мала поки не розуміє мотивацію, їй дуже важко вставати о 06:00 щодня, щоб о 07:20 бути в школі (бо о 07:30 розпочинаються уроки). Хоча друзі, прогулянки у шкільному дворі їй дуже до вподоби (як і всім дітям)). Марго вчиться до 12:30 і має по 5 уроків (такі ж, як в українській школі + німецька мова). Ми також навчалися онлайн в нашій київській школі (виконували завдання вдома і склали перехідні тести до 2 класу).
Одночасно з пошуком шкіл і зарахуванням до них, ми мали зробити довідки від дитячого лікаря (знайшли найближчого від домівки у Google Maps). Прийшовши до лікаря, ми надали страховку (якщо її поки що немає, то потрібно отримати в соціальній службі спеціальну форму для лікаря). Оглянувши дітей, лікар виписала (без проблем) довідку на відвідування школи. У моїх обох доньок не було щеплення від кору (тут це обов’язково), тому кожній з них ми зробили перше, а за місяць, друге щеплення).
Батькам дітей, які відвідують школи в Німеччині мають дати Schulbescheinigung – документ, що підтверджує їх навчання в цьому учбовому закладі. Українцям його дуже важливо отримати, щоб соціальна служба сплачувала за харчування дитини у школі, бо самотужки сплачувати всі необхідні рахунки фінансово важко.
Ще декілька особливостей навчання дітей у школах:
- Початок уроків (як правило) о 07:30.
- Літні канікули тут у Sachsen-Anhalt (земля в Німеччині, де знаходиться міста Халле, де ми зараз живемо) починаються з 14 липня і тривають до 25 серпня.
- Якщо ваша дитина (як моя старша), збирається на екскурсію з класом, потрібно отримати листа від школи з планом поїздки та її вартістю, яку необхідно відправити до sozialamt/job center, щоб вони сплатили її.
- В україномовних класах у німецьких школах, як правило, об’єднані 0 – 2 класи, 3 – 4 класи (але це залежить від школи та кількості вчителів, у нас, принаймні, так).
Як би не було складно вставати зранку, надихати, підтримувати, допомагати малій надолужувати упущене, я неймовірно щаслива, що мої діти мають можливість навчатися тут! І ще, я дуже захоплююсь вчителями! Німецькими, які мають щиру співчутливість та розуміння до наших проблем, неймовірне терпіння, та не шкодують ресурсів заради навчання наших дітей (тут у українських вчителів немає підручників і вони знаходять матеріал, який потім друкують, щоб роздати завдання кожній дитині).
А наші українські вчителі, що працюють тут, у німецьких школах – справжні герої та героїні! Адже вони, як і ми мають такі ж соціальні та інші проблеми, власних дітей, а ще і повноцінно працюють, шукають матеріали та віддають свої знання, сили та енергію нашим діткам!
Німецькі школи не були б німецькими, якби в них все не було дуже дисципліновано, чітко, сплановано, але разом з тим дуже щиро та дружелюбно.
Така наша коротенька історія про довгий шлях до знань тут, в Німеччині!
На цьому бажаю всім знайти свою потрібну швидкість, щоб встигати робити всі заплановані справи та успішно рухатись вперед!