Юля Пшенична: Мої німецькі тижні | Частина 5 | Пісочний годинник
17 тиждень нашого (мого та моїх двох дітей) перебування в Німеччині. Ми знайшли прихисток в чудовому старовинному Халле. Весь цей час займалися (і досі займаємось) юридичними аспектами нашого перебування тут. Пережили 2 переїзди, діти встигли закінчити навчальний рік (в українській школі онлайн, в німецькій – очно). Щоденна біганина допомагала не дуже сильно задумуватись над тим, що на нас чекає далі, адже ввечері всі валились з ніг від втоми. Однак, постійне спілкування з моїми батьками, щогодинна тривога про них, друзів і усіх українців, втома, намагання адаптуватися та пристосуватися до нового життя, звичка «придушувати» спогади (щоб зовсім не розклеїтись), страх перед майбутнім, пошуки себе в новій країні дали свої плоди – мій психологічний стан погіршився, а настрій та сили були на нулі, жодних бажань не виникало. Втім, коли маєш двох дітей і дуже любиш життя – можна та потрібно впоратись і з цим. Випадково купивши пісочний годинник мене вразило – наскільки це крута штука. По-перше, наочно і безжально показує, наскільки швидко спливає час. По – друге, дуже допомагає організуватись – уроки з молодшою донькою робимо, поки спливає пісок, тобто по 30 хвилин. А по-третє – це чудовий спосіб релаксу, адже коли сидиш і просто дивишся на те, як сиплеться пісок – цей час по-справжньому мій, він присвячений тільки моїм думкам, розслабленню та спокою.
Але, повертаюся до пошуку виходу з емоційного напруження, негативу та стресу – роботу над цим я почала з аналізу та планування своїх двох аспектів: дій та відпочинку.
Дії:
- Щоденно жорсткий розклад, розставлення пріоритетів та планування (дня, покупок, бюджету, планів та дій) – дуже допомагає взяти себе в руки та зекономити час і ресурси. Невеличкі справи намагаюсь одразу вирішувати, бо швидше зробити і забути, ніж 10 разів записувати в записник і накопичувати їх, як сніжний ком.
- Побут: ідеальний порядок в домі (люблю економити, адже в цьому стані точно не накупаєш купу непотрібних речей, які потім захаращують життєвий простір), домашня корисна їжа (знову ж таки, купуєш дуже мало, на один раз).
- Діти: регулярні уроки (багато хто з батьків українських першачків стикнулись з прогалинами в навчанні через корону, онлайн, потім війну). Тепер щодня надолужуємо те, на що раніше не було часу та можливості.
- Робота - з різноманітними інстанціями та побутовими питаннями (не проблемами - адже коли ставишся до всього, як до питання, то його можна вирішити, а коли називаєш проблемою – починає боліти голова і псується настрій), власне робота та її пошук.
- Спілкування. Через не розумію, не можу, мені соромно за себе – намагаюся і, нарешті, починаю говорити німецькою!
- Фізичний стан. Дуже правильно кажуть, що в здоровому тілі – здоровий дух. Зробила особисто для себе комплекс вправ, завдяки яким витісняю негативні емоції фізичними вправами. Тож,
Сумно? - Присідай, поки не пройде сум (викид ендорфінів та адреналіну – впливають на емоційний стан, а ще ця вправа обіцяє ідеальну п’яту точку);
Страшно? – Прес! По-перше - це красиво), а по-друге у фізіологічному аспекті, окрім іншого, прес дозволяє підтримувати рівновагу та тонус м’язів, а рівновага і життєвий тонус – це якраз те, що потрібно, коли страшно.
Злість! – Віджимання. Коли злишся, підсвідомо, хочеться щось зруйнувати, тож займаю свої руки кращою справою.
Відчай… – тут може впоратись тільки планка (здається, що планка – це винахід інквізиції, у порівнянні з якою відчай – це бліда тінь)!
Втома.. – іди спати, якщо є можливість, як ні – робота сама себе не зробить, значить я не хочу спати!).
Поганий настрій – біг або прогулянка на довгу дистанцію і, чим довший поганий настрій, тим триваліший біг або прогулянка.
Нюанс, якщо всі ці психологічні напасті настигли в той час, коли немає можливості робити ці фізичні вправи, я просто глибоко дихаю і дякую Богові за життя!
Відпочинок:
- Cімейні традиції з дітьми;
- Повноцінний сон (за можливості);
- Хобі – пошук скарбів).
На самому початку мого перебування в Німеччині я, щоб не створювати черг на касі та дуже повільно не рахувати монети незнаного мені номіналу, назбирала їх величезну купу (добре, дві чи три купи), сплачуючи покупки купюрами. Зібравши добряче монет, я вирішила підрахувати їх (нажаль підсумковий результат не вразив) і саме тоді звернула увагу на зворотній бік – там були різні картинки. Порившись в інтернеті я дізналась дуже багато цікавого про євро монети. Виявляється, в кожній країні реверс монети свій, особливий. Так, в моїх руках побували євро відчеканені майже в усіх країнах ЄС! А ще, виявляється, серед цих монет можна знайти справжній скарб для колекціонерів – надзвичайно рідкісні монети (випущені малим накладом, окремих країн та з вадами). Золоту рибку я поки не впіймала, але завдяки цьому хобі я завжди знаю до цента, скільки в мене монет, звідки вони і досі не втрачаю надію знайти 2 єврову монету з Грейс Келлі).
І наостанок знов про гроші, або знов не про них.
Марго питає мене:
- Мамо, а ми багаті?
- Дуже! Адже ми разом, в безпеці, маємо дах над головою, їжу та надію повернутись додому!
Підсумовуючи все вище написане можу сказати, що робота над собою - найважча, але саме вона допомагає змінити ставлення до свого життя і, таким чином, саме життя на краще!