Ким і як працюють українські біженці в Німеччині. Реальні відгуки. | Частина 8
Сьогодні я хочу поговорити про працевлаштування українців у Німеччині. Точніше розповісти про реальний досвід наших земляків, які були змушені покинути рідну країну через війну та шукати безпечного прихистку закордоном. У невеликому містечку Борна, що недалеко від Лейпцига, я особисто знаю восьмеро українців-біженців, які знайшли тут роботу та успішно працюють.
Цікаво те, що всі мої знайомі з Борни, які знайшли роботу, поки що не володіють німецькою мовою. Троє з них – це вчителі, які працюють з українськими дітьми у місцевих школах. Двоє – помічники офіціантів у ресторані. А також – будівельник, електрик і перукарка. Деяких із них я розпитала, як їм працюється у Німеччині, чим робота тут відрізняється від роботи в України, які вони бачать переваги та недоліки і як долають мовний бар’єр. Отже, знайомтеся.
Мар’яна, 31 рік, помічниця офіціанта
«Коли я почала працювати в ресторані, то німецької мови не знала зовсім і тільки починала її вчити. З цим мені дуже допомагав і зараз допомагає наш колектив. Якось нам прийшла, я вважаю, геніальна ідея – застібати на мою уніформу значок у вигляді прапора України. Так гості одразу розуміють, звідки я. Тоді вони починають говорити повільніше, повторюють за потреби своє замовлення. Дехто починає розпитувати про події в Україні, дехто співчуває… але ще жодного разу не було незадоволених відгуків через те, що я не розмовляю німецькою. Якщо раптом чогось не розумію, кличу на допомогу офіціанта-німця. Всі із розумінням до цього ставляться. Загалом, робота у сфері обслуговування у Німеччині така ж, як і в Україні, великих відмінностей не бачу.
До речі, на роботу мене взяли у ресторан готелю «Drei Rosen», де ми жили певний час після того, як приїхали у Німеччину. Я дуже дякую його власникам і колективу за дуже теплий прийом і величезну допомогу!».
Дмитро, 37 років, електрик
«Я працюю в компанії, що займається монтажем електромереж. Робочий графік: з 6:00 до 15:00, враховуючи час на обід. Субота і неділя – вихідні. Працювати не складно. Мені видали кілька комплектів уніформи, а також валізу із всіма потрібними інструментами. Із колегами спочатку спілкувався через Google-перекладач, а зараз вже знаю основну професійну термінологію і можу інколи обходитися без нього. Колеги намагаються мене вчити, терпеливо повторюють по кілька разів фразу, щоб я зрозумів кожне слово. До речі, в колективі я один не німець. Ставлення чудове, спілкуємося на рівних.
Основна відмінність у роботі за моїм фахом,скоріш за все це те, що тут оплата праці є погодинною, а в Україні платять за виконаний об’єм роботи. Тобто в Україна працівники, скажімо так, більше зацікавлені в тому, щоб швидко і якісно виконати роботу на одному об’єкті, здати його, отримати за нього оплату й перейти до іншого».
Ольга, 37 років, перукарка – чоловічий майстер
«В одному із салонів Борни я працюю вже майже три місяці. Спочатку було страшно. І в першу чергу через мову. Я не розмовляю німецькою. Але моє робоче портфоліо сподобалося керівництву і мене взяли на роботу. Біля мого робочого місця поставили табличку із текстом німецькою мовою. Там коротка інформація про мене і пропозиція для кращої комунікації скористатися Google-перекладачем. Для цього мені дали також робочий планшет. Так, іноді, навіть із перекладачем буває складно, але загалом я вже звикла. Та й клієнти салону звикли. Я вже навіть маю постійних клієнтів, які записуються щоразу лише до мене.
Працюю щодня з понеділка до п’ятниці. Тиждень – з 7 ранку до 13:00, тиждень – з 12:00 до 18:00. Тобто шість годин на день. Субота-неділя – вихідні. Мабуть, це і є найбільшою відмінністю. В Україні, зазвичай, перукарі працюють позмінно. До війни я працювала два через два дні з 9:00 до 20:00. І, чесно кажучи, такий варіант мені все-таки більш зручний, адже є два повністю вільних дні. Звичайно, мінус в тому, що інколи зміни попадають на вихідні, але все можна спланувати.
Але загалом робота подобається. У нас привітний колектив, гарний керівник. Я їм дуже дякую за надану можливість працювати!»
Олександр, 39 років, будівельник
«За фахом я – будівельник і вже більше трьох місяців працюю у німецькій компанії, яка займається будівництвом та обслуговуванням доріг та підземних комунікацій. Не можу сказати, що робота легка (як і робота будівельника всюди!), але все гарно організовано і продумано. Є два вихідні на тиждень, робочий час - не більше восьми годин на день, обов’язкова обідня перерва. Всі необхідні інструменти та устаткування нам видають на початку робочого дня.
До речі, мені видали також п’ять комплектів різноманітного робочого одягу – від футболок до курток. Щоразу після закінчення робочого дня брудний одяг залишаю у спеціальному місці й через деякий час забираю чистий комплект. Дружина щаслива, що не доводиться прати його вдома.
Щодо мови, то спочатку, в основному, спілкувався з колегами за допомогою онлайн-перекладача, а зараз, коли вже вивчив базові фрази і робочу термінологію, стараюся його використовувати менше. А от щодо відмінностей, то найбільша, мабуть, це величезна скрупульозність німців. Абсолютно все робиться відповідно до встановлених норм і проектів – до міліметра. Це постійно перевіряється і уточнюється. І як на мене це – перевага у нашій професії».
Як бачите, навіть не знаючи досконало німецької мови, а поступово вивчаючи її, у Німеччині українцям-біженцям можна вдало працевлаштуватися. Тож бажаю тим, хто шукає роботу – швидше її знайти і отримувати від неї лише задоволення, новий досвід і гарну зарплатню!
Юлія Осінська, журналіст з Ірпеня