"Шукаєте співрозмовника, який дійсно вміє слухати?"
Hauptinhalt
31. березня 2022, 18:25 Год.
Доктор Юрій Нестерко – психолог, очолює робочу групу з питань психотравматології та міграційних досліджень у Лейпцизькому університеті. В інтерв’ю MDR він розповідає про наслідки військової травми та про те, як постраждалі можуть отримати допомогу.
Скільки людей із зон бойових дій мають травми, які потребують лікування?
З міжнародних досліджень, а також із нашої роботи в Лейпцигу ми знаємо, що приблизно половина новоприбулих біженців мають клінічно значущі симптоми. Це може бути розлад, пов’язаний з травмою, але це також може бути інший психічний розлад. У разі посттравматичного стресового розладу, тобто розладу, який безпосередньо розвинувся після травматичного досвіду, цей показник становить близько 30 відсотків. Спектр можливих травм досить великий. Ступінь залежить від тривалості переживання, від того, як часто людина зазнавала травми та від того, як вона сприймає скоєні злодіяння. Якщо йдеться про вибух, тобто безпосередню загрозливу життю ситуацію, яку пережили в підвалі, це вже надзвичайна травма. Тим не менш, ми припускаємо, що травматизація буде ще більша, якщо в ситуації дієво залучена інша особа – як у гіршому випадку зґвалтування.
Як така травма впливає на повсякденне життя?
Часто повторювані спогади про те, що сталося. Це явище може виникати знову і знову протягом дня. Ті, хто постраждав, переживають події фрагментарно за допомогою різноманітних каналів – через звуки, зображення чи запахи, які вони раптово сприймають. Можуть виникати труднощі із засипанням і сном або навіть кошмари, пов’язані з травматичною подією. При початкових або розвинених симптомах часто виникають труднощі з концентрацією, наприклад, під час читання.Або можуть виникати труднощі з стеженням за розмовою та адекватними відповідями. Ми також бачимо деяке роздратування або імпульсивність.
Як можна самому зрозуміти, що мені потрібна допомога?
Переважна більшість людей зможе віднести травматичну подію до цього ґатунку. Чи можна зробити висновок, що такій людині потрібна професійна допомога, залежить від ситуації. Це залежить від попереднього досвіду з психічними захворюваннями, це залежить від все ще сильної стигми психічної хвороби. Бар’єри для отримання допомоги також можуть бути різними в культурному чи релігійному плані.
Як біженці можуть отримати професійну допомогу?
Найпершим кроком є реєстрація. Це дає доступ до медичної допомоги. У Німеччині існує ряд психосоціальних центрів, які пропонують послуги для біженців. Там також вирішується, чи потребує особа короткочасного лікування, або довготривалої психотерапії. Якщо особа має медичну картку від страхової компанії, шлях до амбулаторної психотерапії також відкритий, тобто стандартного лікування. Потім ви подаєте заявку з усіма іншими на кілька місць для психотерапії, які існують у Німеччині. Час очікування дуже довгий.
Чи терапія взагалі можлива, якщо обидві сторони не мають спільної мови?
Існує терапія через мовне посередництво – тобто бесіду, в якій беруть участь три людини. Зазвичай це працює досить добре. Існує також відповідна підготовка для мовних посередників, щоб вони точно знали, яку роль вони відіграють у цьому сузір’ї. Тоді скоріше питання в тому, хто оплачує ці кошти. Медична страховка наразі цього не робить. Однак психосоціальні центри зазвичай також пропонують мовне посередництво.
Якщо неможливо знайти місце для терапії – що можна зробити самотужки та що можуть зробити оточуючі, щоб ситуація не погіршилася?
Ми живемо в епоху, коли є хороші варіанти зв’язку – також онлайн. При цьому слід уважно ставитися до онлайн спільнот до яких людина долучається. Я вважаю, що найважливішим є створення солідарності всередині громади. Найпотрібніше — шукати людей, з якими можна поговорити, які вміють правильно слухати. Перш за все, найголовніше – це спілкуватися – для цього людина повинна відчути, що інша людина достатньо сильна і дійсно готова впоратися з травматичними переживаннями відповідної особи. Я не думаю, що люди, які зараз приїжджають до Німеччини, потребують психотерапії відразу. Це питання, яке може виникнути через чотири-шість місяців.Перш за все, слід організувати базове забезпечення - житло, їжа, освіта для дітей.
Що станеться, якщо не буде лікування?
Велика ймовірність, що стан перейде в хронічну форму. Тобто людина місяцями чи роками живе з вираженим посттравматичним стресовим розладом і дуже обмежена в багатьох соціальних сферах, в тому числі й на роботі. Фундаментальні структури особистості також можуть змінюватися. Це вже крайні випадки. Є також люди, які страждають лише у відповідні фази. Але буває і так, що симптоми проходять самі собою. Хоча не так часто, як хотілося б.
Додаткова інформація:
Біженці з психологічними проблемами можуть звернутися до одного з психосоціальних центрів, організованих головною організацією Baff. Всього в Саксонії, Саксонії-Ангальті та Тюрингії є сім контактних пунктів:
Психосоціальні центри - центри BAfF
