Zur optimalen Darstellung unserer Webseite benötigen Sie Javascript. Bitte aktivieren sie dies in Ihrem Browser.
від MDR AKTUELL
стан: 12. липня 2023, 13:51 Год.
Тиждень за тижнем наблизив нас до першої осені тут,в Німеччині. Після спекотного літа ми підійшли до осіннього сезону - похолодання, дощів, а зовсім скоро відчуємо на собі справжній зимовий холод.
Сьогодні я хочу поговорити про працевлаштування українців у Німеччині. Точніше розповісти про реальний досвід наших земляків, які були змушені покинути рідну країну через війну та шукати безпечного прихистку закордоном.
Ні, я не студентка, яка у свої 35 років здобуває другу вищу освіту. Я – мама двох дітей, які змушені навчатися відразу у двох школах – німецькій та українській.
Перебуваючи в іншій країні, починаєш добре розуміти та відчувати місцевий менталітет, особливості і специфіку спілкування, поведінки з місцевими жителями.
17 тиждень нашого (мого та моїх двох дітей) перебування в Німеччині. Ми знайшли прихисток в чудовому старовинному Халле. Весь цей час займалися (і досі займаємось) юридичними аспектами нашого перебування тут.
Коли Ви читатимете цю публікацію, у Саксонії вже почнуться літні канікули. А це означає, що прийшов час відпочинку не лише для дітей, але й для дорослих.
7 днів у різних кольорах – наш новий досвід та експеримент. Їжа, одяг, зайняття, дозвілля – щодень іншого кольору!
Зазвичай мистецькі виставки вражають нас візуально. Але цього разу експозиція, яку привезли до німецької Борни з українського Ірпеня, запам’яталася відвідувачам ще й особливим запахом.
Усі діти, які живуть у Німеччині повинні обов’язково відвідувати школу. Незалежно від їхнього громадянства і статусу. Про це нам наглосили відразу після приїзду до міста Борна, що неподалік Лейпцига.
«Потрібно бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатись на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти хоча б удвічі швидше!» (Л.Керрол «Аліса в в країні чудес»).
Постійна внутрішня напруга, відчуття провини, хвилювання за рідних, які залишилися в Україні, а головне, думки про те, що ти тут «на пташиних правах» заганяли в такі тугі психологічні рамки, що інколи важко було дихати.
Вітаю! Мене звати Юля Пшенична. Хочу поділитись з вами моїми враженнями та досвідом від свого нового життя тут, в Німеччині.
Близько 600 тисяч людей з України вже втекли до Німеччини. Багато з них хочуть працювати за здобутими професіями, але для цього потрібно визнати їх українську освіту.
Юлія Комаринець з України. З семи років вона проживає в Німеччині. Минуло близько 20 років відтоді, як вона прибула до маленького містечка на німецько-польському кордоні.
Yuliya Komarynets stammt aus der Ukraine. Seit sie sieben Jahre alt ist, lebt sie in Deutschland. Ihre Ankunft in einer Kleinstadt an der deutsch-polnischen Grenze liegt inzwischen rund 20 Jahre zurück.
Ви можете знайти всі аудіо тут.
Der Mitteldeutsche Rundfunk ist Mitglied der
ARD.
