"Вам потрібно запастися терпінням" - Розмова про прибуття.
Юлія Комаринець з України. З семи років вона проживає в Німеччині. Минуло близько 20 років відтоді, як вона прибула до маленького містечка на німецько-польському кордоні. Початок її нового життя не завжди був легким, розповідає вона MDR в інтерв’ю. Сьогодні 27-річна живе в Лейпцигу. Вона вивчає славістику і хотіла б стати перекладачем з російської та української мов. Відколи на її батьківщині почалася війна, Комаринець організовує перевезення допомоги Україні та підтримує біженців у Лейпцигу.
Пані Комаринець, до Німеччини щодня приїжджають сотні біженців з України. Їм потрібно спочатку зорієнтуватися. Як Вам було тоді, коли Ви приїхали до Німеччини?
Звісно, це було важко для мене, бо я не знала мови. І крім того, мене просто вирвали зі звичного оточення. Я не хотіла переїжджати до Німеччини. Пам’ятаю, як мені це не дуже подобалося. Я всіляко саботувала уроки приватної вчительки, яка мала вчити мене німецької мови, коли я була ще в Україні. Коли я приїхала до Німеччини, в моєму оточенні не було нікого в моїй віковій групі, з ким можна було б поговорити. У цей час я відчувала себе трохи розгублено і самотньо.
Що Вам тоді допомогло пережиті ті часи?
Тоді я все ж таки почала дуже інтенсивно вивчати німецьку мову. Більше, ніж я мусила. Просто щоб бути зайнятою. Коли я навчилася читати німецькою, я занурилася у читання. Я зачитувалася всім, що потрапляло мені під руку. Трохи пізніше батьки витягнули з підвалу старий програвач. Коли я не читала, то сиділа біля програвача і слухала або класичну музику, або дитячі книжки.
Що Ви думаєте про культуру гостинності в дані часи в Німеччині ?
Я насправді здивована. Це дуже вражає, на що люди готові зараз. Що багато хто навіть надає власну квартиру. Я не очікувала такої великої солідарності. Мене це надихає, що людям тут допомагають. Сподіваюся, це дасть їм відчуття, що їм тут раді.
Чи пам’ятаєте Ви свій власний приїзд: яка найочевидніша різниця між Україною та Німеччиною? Що відразу кидається в очі?
Коли ви в’їжджаєте в країну, ви відразу бачите: А-ха, я в Німеччині. Тут все систематизовано і організовано. Наприклад, дерева вздовж вулиць приблизно однакового розміру. Слідкують за тим, щоб вони не розрослися, а гілки не впали. І, звичайно, дороги тут набагато кращі.
З Вашої точки зору, що найважливіше для того, щоб добре влаштуватися в новій країні?
Це складне питання. Можливо: відкритість. Тому що на вас чекає багато чого: зовсім інший менталітет, зовсім інша мова, зовсім інша бюрократія передусім. Вам потрібно терпіння. І взаєморозуміння теж дуже важливе.